Свято українського козацтва
(Святково прибраний зал в українському народному стилі, стенд з портретами гетьманів. Усі учасники свята в українській формі).
Вступне слово вчителя.
Українська держава пройшла складний шлях від утворення Київської держави до незалежної суверенної. Цей шлях був важкий. Довгий час Україна була під владою іноземних держав. І тоді знаходились люди, які хотіли визволити свою країну, зробити її незалежною. Особливо прославились в цій боротьбі українські козаки і гетьмани. Про цих видатних діячів Української держави ви і почуєте сьогодні.
Учень.
Гляньте, яка Україна чарівна.
Гарна немов би казкова царівна!
Гори, гаї, голубі небеса –
Глибинна, бентежна, велична краса!
Учениця.
Де подільські лани величаві
Думи мудрі прядуть повсякчас,
У колиску козацької слави
Ми гостинно запрошуємо вас.
Ведуча.
Україна – це земля наших предків. Це та земля, де ми народилися і живемо. Від тяжкої панщини, від усяких панських кривд селяни тікали світ за очі – у степи за Дніпрові пороги. Так виникло козацтво.
Пісня «За світ стали козаченьки» (усі пісні виконують хлопчики одягнені в українську форму)
Ведуча.
Мабуть, ніхто не уявляв собі Україну без Запорозької Січі. Тут витоки нашої державності, нашої вольниці і надії, нашої демократії.
Першим кошовим Запорізької Січі був Дмитро Вишневецький – Байда. Він походив із роду давніх українських князів з Волині з міста Вишнівці. У 1550 р. він прибув до козаків і під його керівництвом збудували собі запорожці першу укріплену Січ на острові Хортиці серед Дніпра.
Уч. Славне військо запорізьке
Ти, наш лицарю, зібрав.
На острові, на Хортиці
Січ преславну збудував.
Уч. Даром славне товариство
Облягав татарський хан,
Лютий мусив завертати –
Не страшний нам бусурман!
Уч. Перший ти вказав козацтву,
Як топтать до слави шлях:
Йти за море, ріки, гори
Не сидіти на степах…
Уч. Та Молдавію звільнити,
Байдо, не щастить тобі,
Нищить вчасно підла зрада
Славні заміри твої.
Уч. То за це тебе, наш князю,
Ввесь наррод славить в піснях:
Хто за рідний нарід гине,
Той живе й по сто віках!
Пісня «Їхав козак на війноньку»
Ведуча
Наші предки надихають нас завершити розпочату ними справу по відродженню національної держави. Тому згадаємо імена тих, хто не жалів свої сили, досвіт і навіть життя для визволення України
Уч. Гетьман Сагайдачний –
Слава Батьківщини,
Кожен в братстві вдячний
Лицарю Вкраїни!
Ведуча
Петро Конашевич Сагайдачний закінчив Острозьку академію, знав декілька мов. Служив у київського магната. Згодом подався на Запоріжжя і там виявив себе як дуже здібним ватажок. Козаки вибрали його гетьманом.
Уч. Гей, широко залунала
Запорізька честь і слава –
Сагайдачному дісталась
Та гетьманськая булава!
Бо такого ще не було
В товаристві отамана,
Ще ніхто не бив так славно
Яничара й бусурмана.
Ведуча
В 1606 р. здійснив похід на Кафу. Сагайдачний взяв це місто, спалив турецькі кораблі і визволив багато невільників. Його слава залунала по всій Україні. Бажаючи визволити Україну з-під влади Польщі, згоджується повести козаків під Хотин, де одержує одну перемогу за іншою. Тут був тяжко поранений і помер
Уч. Про гетьмана слава лине –
Чорне море він скорив,
Для козацтва України
Все, що міг, те і зробив.
Пісня «Ой на горі та й женці жнуть»
Уч. Як шляхта скрізь запанувала –
Невільницею Україна стала,
Горя зазнала, слізьми обливалась,
На вольную воленьку сподівалась!
Уч. Україна!
Ти – Гетьманська мати!
Ти – держава мудрості й краси,
Не – змогли тебе завоювати
Чорні сили вражої орди
Уч. Чорні сили вражої орди.
Дні летіли, наче чорні коні,
Твоє серце рвали на шматки,
Ти свої напружені долоні
Просягла усім через віки
Уч. А бувала, як дитя, безсила –
Тоді він з руїни тебе підняв,
Ти воскресла Україно мила,
Бо у тебе гордість – син Богдан.
Ведуча.
«Монолог Богдана»
Не випросив, не вкрав. Не збогорадив.
Узяв свободу, приналежну нам.
Дивуйся світе, я ще їх не зрадив!
Як він я мусив кланятись панам.
Настав мій час, і я задав їм хлости.
Хіба я раб, щоб звикнуть до жеброт?
Для них я – вождь збунтованого хлопства.
Для мене я – замучений народ.
Я ворогів у постраху тримав.
Мені сприяла Пресвята Покрова.
Єдина зброя котрої не мав –
Велика сила писаного слова.
Вмирати вміли, по степах гасати,
Але себе не вміли написати.
У тій страшній великій боротьбі
Не вміли так сказати о собі,
Щоб світ здригнувся, і на всі віки
Були преславні наші козаки!
Уч.
Нашу землю ти прославив
Перемогами гучними…
Для Вкраїнської держави
Гуртував козацькі сили.
Щоб не втратить булаву,
Розум мав у голові.
Помилки складного часу
Не візьмем в державу нашу!
Ми Богдана не забудем,
Його слава з нами буде.
Ведуча
Зберегла історія і ім’я славного сина українського народу Івана Мазепи.
Уч.
Сьогодні наше слово про Мазепу –
Людину мужньої великої мети,
Орла. Героя золотого степу
Якому волю прагнув принести.
Ведуча
Його гетьманування було най тривалішим – 22 роки. Замолоду отримав гарну освіту. Жив у Франції, Голландії, був у Німеччині, Італії. На Запорізькій Січі його обрали гетьманом. Мазепа вирішив звільнитися з-під влади російського царя. Він домовився з шведським королем Карлом ХII, щоб разом ударити по царському війську. Але план Мазепи не вдавався і він змушений був тікати в турецькі володіння, де й помер.
Уч.
Чого Мазепі не хватало?
Мав золото, срібло, діаманти…
Був гетьманом і генералом.
А скільки мав ясних талантів!
Уч.
Але все те – несправжнє і бліде,
Бо найдорожче – воля України.
Заради цього проти самодержця йде,
Любов його безмежна до країни.
Ведуча
У 1772 р. іменовано наказним гетьманом чернігівського полковника Павла Полуботка.
Уч.
Ой не скоро перестанеш
Нарікать на долю.
Впала рідна Україна
В московську неволю.
Уч.
Дармо просиш в Петербурзі
У царя-тирана,
Не дозволив цар козацтву
Обирать гетьмана.
Уч.
Бо задумав Україну
З Москвою зрівняти.
Робить москалям комірне
Із нашої хати.
Уч.
Їдуть посли і від козацтва,
Й від пана Данила.
Тої смілості цареві
Вже знести несила.
Уч.
І Полуботка, гетьмана,
Каже закувати.
Як же смів він москалеві
Про волю казати!
Уч.
І Павло вмира за волю
В Петровій в’язниці,
Запанував князь Голіцин
В гетьманській столиці.
Уч.
Незалежність українського народу,
Нам потрібно, друзі, завжди берегти.
Недаремно кров лилася за свободу –
Нашу волю здобували козаки.
Пісня «Їхав козак за Дунай»
Інсценізація «Розставалась з козаком»
Козачка
Розставалась з козаком із коханим, милим,
Він ішов в широкий степ боронить Вкраїну,
Щоб Україна, мова наша й віра
Завжди була щаслива.
Він, прощаючись зі мною, наказав чекати,
Рідних діток берегти та батьківську хату.
І горів наш степ в вогні – горіла і Вкраїна,
А козак писав листи – повернусь я, мила,
Щоб Україна, мова наша й віра
Завжди була єдина.
Пролетіли день за днем, пролітали роки.
Жде коханого свого дівка чорноброва.
Козак
Розігнали ворогів, порубали клятих,
Повернувсь козак з війни до рідної хати.
Тепер Україна, наша Батьківщина,
Завжди буде щаслива
Пісня «В Чорне море наш Дніпро тече»
Уч.
Колиска наша – ненька- Україна,
Сини її – преславні козаки,
Що йшли за правду і за волю
І небо колихалося від болю.
Цілуй ту землю, що покрила очі,
З життя земного у вічне повела!
Уч.
У віках недолі і неволі
Різні зайди як тебе гнітили!
Вийду в степ, чи зупинюсь у полі –
Скрізь високі предківські могили!
Вірш «Козацькі могили»
Козацькі могили –
Колючії схили:
То терен, а то дереза;
Житняк посивілий,
Полин срібно – білий
І схожа на меч ковила.
Козацькі могили, мов сни чорно – білі,
В уяві моїй майорать.
Вороння горлає,
Зозуленька квилить
І лебеді журно янчать.
Шаблями порубані,
нагаями січені,
затоптані в землю кіньми;
царями знедолені,
панами скалічені
стояли на смерть козаки.
Зоря щоб світилась,
Сміялися діти, плодами рясніли сади;
І щоб напилися
І трави, і квіти
Не крові людської – святої води.
… В німому мовчанні
Проходять герої,
В останнюю путь
Проводжають братів.
Розсідлані коні
Стоять на припоні –
Та вже без своїх хазяїв.
Хай гнеться тополя:
Така її доля –
Від вітру довіку стогнать.
Кривити не буду:
Під силу лиш дубу
І вітер, і бурю долать.
Козацькі могили –
Зеленії схили,
Китайка – шовкова трава.
Вже тіло зотліло
На кісточки білі,
А зброя козацька – жива!
Козацькому роду –
Нема переводу,
Онуків онуки ведуть;
Могили стоять –
Імена височать,
І квітне знаменами путь.
Пісня «Гей ви хлопці січовії»
Ведуча
Давайте згадаємо всіх гетьманів України:
Петро Сагайдачний, Михайло Дорошенко, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Павло Тетеря,Іван Брюховецький, Петро Дорошенко,
Дем’ян Многогрішний, Михайло ханенко, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол, Кирило Розумовський.
Пісня «Гей, військо іде!»
Ведуча
Багато чорних хмар ламали віття і гнули стовбур українського дерева, але коріння його у глибині рідної землі виживало, підтримане народом. Ми пережили тяжку і трагічну історію, але Україна для нас ніколи не була мачухою, а ненькою, котра нас, мов пташенят, брала під своє тепле крило і вчила людської мудрості, і вічно вела до світла знань.
Умирала мова солов’їна.
Пісня болем душу розтинала,
Але перед ворогом коліна
Ти іще ні разу не схиляла.
Пісня «Гей шуми великий луже».
Земле квітуча, земле співуча
Страдниця наша свята
Будь, Україно, ненько єдина
Вільна на вічні літа.
Кожній родині, кожній людині
Зичим не знати біди.
Хай колосяться ниви на щастя
Й плодом рясніють сади.
Серце до серця хай озветься
Й нашу любов зігріва.
Мужність козацька, вдача козацька,
Слава козацька жива.
«Небесна сотня в вирій полетіла»
Мета: узагальнити знання учнів про події Євромайдану (листопад 2013р.-лютий 2014 р.) вшанування пам'яті героїв Небесної сотні, виховання почуття патріотизму, відданості своїй державі, народові; національної гордості, формувати стійкість і переконаність у характері, у почуттях до горя іншого, учити співпереживати і бути готовими в будь-який момент прийти на допомогу іншим.
Історії ж бо пишуть на столі,
ми ж пишем кров'ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільницьким плачем.
Могилами у полі без імен...
Ліна Костенко
Вчитель: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
1Ведуча: Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.Сторіччями здригався мій народ
Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,
І мову як духовний ополот
Втирали в бруд прямісінько у душах.
Шевченко вмер. І Лесі вже нема.
Є незалежність. Є уже свобода.
І все одно ще темно від примар.
І все одно щось гірко труїть воду.
2Ведучий: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?
1 Ведуча: Україна вила і стогнала від болю. Вона захлиналася від крові своїх найкращих синів. Це не час Жовтневої революції, не час Великої Вітчизняної війни. Це 2014 рік. Плаче небо, плачуть матері, дружини, діти, плаче повсюди люд. На очах у всього світу, у центрі Києва – європейської столиці – цинічно розстрілювали беззбройних людей: студентів, викладачів, художників, фермерів, журналістів, робочих… Вони вийшли на мирний протест. Невимовний біль розриває груди, а сльози застилають обличчя кожного свідомого громадянина. Убиті, покалічені і замордовані – на совісті злочинної української влади, тих, хто віддавав накази відстрілювати мирних громадян.2 Ведучий: Душі загиблих завжди будуть над нами армією ангелів. В історію України вони увійшли як Небесна сотня.
Юнаки,батьки
Їх імена мені ніколи не забути –
Вони ж за мене полягли,
Так як і ті, що захищали Крути.
Щемить у грудях, і душа болить
За долю мого рідного народу.
Але у серці іскра ще горить,
І не втрачаю віру у свободу.
Хмари зловісні нависли над нами,
Сили ворожі нас довго гнітуть,
Станьмо ж до бою усі з ворогами,
Смерть або воля та згода нас ждуть!
2 Ведучий: За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.
1 Ведуча: 22 листопада 2013року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.
2 Ведучий: 30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.
1Ведуча: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.
2 Ведучий: Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.
1 Ведуча: Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники.
1Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.
2 Ведучий: Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.
1 Ведуча: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.
Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло
Стяг піднесемо за правеє діло,
Стяг боротьби за свободу народу,
Щоб панували скрізь воля та згода!
В лави ставаймо, стяг піднімаймо,
Хай лине грізно могутній наш спів,
Гордо і сміло за правеє діло
Вдаримо разом на всіх ворогів!
Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи
Ті, що поляжуть за щастя людей,
Ті, що життя віддадуть задля волі,
Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!
1Ведуча: Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітутшок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.
2 Ведучий: Вони йшли голіруч проти озброєних беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.
1 Ведуча: На що мітингувальники «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були тільки саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ..
2 Ведуча: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.
2 Ведучий: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»
Тихенько сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;
Вони загинули за нас весною
Віддали все що було в їхньому житті
І ринули у небо сотнею святою
Боронити звідти нас від ворогів
у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
1 Ведуча: Перша ріка сліз пролилася 18 лютого, а 19 лютого Небесна сотня поповнилась іменем молодого студента ПДАТУ Дмитра ПАГОРА, котрий загинув від пострілу під СБУ в Хмельницькому. На майдані Відродження й досі висять фотографії тих, хто віддав своє життя під час Революції гідності.
1 Ведуча: Але герої не вмирають! Вони завжди будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.
Небесна Сотня – то в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину.
Небесній Сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий Боже, освяти.
І в мирі, Господи, прийми до себе.
Борись, Вкраїно, за свободу,
Бо кров і сльози пролились.
І пам’ятай своїх героїв,
Їх шанувати поклянись.
Хоч стогне вся земля від ран…
Вшануй хвилиною мовчання,
Вкраїнцю, тих, що полягли.
Вони за тим злетіли в небо.
Щоб в мирі й щасті ми жили…
1Ведучий: Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.
2Ведучий: Всі, хто загинув за незалежність України, поповнюють ряди воїнів Небесної сотні. Давайте вшануємо їхню пам’ять та пам’ять всіх загиблих в АТО та героїв Небесної сотні хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
Нехай пам'ятають про наших героїв,
що за волю поклали безцінне життя,
що творили історію, наше минуле,
у яке вже нема вороття.
Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
Друга дитина: І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.
Третя дитина: В ці дні хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна –
Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!
Виконується пісня Т. Петриненко «Господи, помилуй нас».
2Ведучий: Ви – майбутнє України, тож своїми знаннями, працею, здобутками будемо розвивати її культуру, своїми досягненнями прославимо її. Будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю, бережімо волю й незалежність України, поважаємо свій рідний народ.
Колись історія назве наш час –
Народженням людини,
Бо поки серце в нас живе
Ми не стояли на колінах.
1Ведучий: Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.
Не розчаруйся в Україні.
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садах достатку і добра!
2 Ведучий: А ще ми маємо піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей… Без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів… І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них.
Мирного вам неба над головою.
Звучить пісня «Герої не вмирають» (слова Т. Байди, музика І. Баранюка).
"Ці трагічні тридцять чорні..."
Урочисто прикрашений зал. На столах кетяги червоної калини, гілочка зеленого барвінку, букет свіжих квітів, перев'язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику'. В центрі столика -розламана хлібина, склянка з водою, зверху - окраєць хліба. Напис: "Ціна йому - життя".В залі оформлено книжкову виставку: « Голод 33 - незагойна рана України», лунає музика -"Реквієм" А. Моцарта. (упродовж композиції звучатиме то тихіше, то гучніше).
Учні одягнені в темного кольору вбрання, виходять з обох боків і шикуються в журавлинний ключ.Вчитель:
82 роки тому по нашій щедрій благородній квітучій землі гуляла смерть. Чимало смертей і наруг стерпів над собою український народ: смерть від турецької шаблі, смерть від ворожої неволі, від ляхів та німців. Але то була інша смерть. Смерть без війни, без стихійного лиха, без повені, буревію, морозу, без епідемії, чуми та холери. Смерть пустошила міста та села, знищувала з лиця землі українські людські родини. Спустошувались села, живі не встигали хоронити мертвих. І ця смерть мала ім'я. її ім'я Голод. Та навіть в такі страшні роки лихоліття, коли чорним крилом накривала всіх голодна смерть, люди вижили тільки тому, що підтримували одні других, рятували одні одних борючись за життя.
Ведучі
Пам'яті мільйонів українських людей, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом, пам'яті мільйонів синів і дочок України, чиє життя забрала жорстока репресивна машина сталінізму, присвячується наша лінійка
Ведучі
22 листопада в нашій державі відзначається День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голови перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік... тридцять чорний 33 рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наше серце. їх ніхто не судив - отже, ніхто не реабілітує. Ніхто крім нас з вами. їхніх співвітчизників, нащадків і довічних боржників.
Учень
Трагічна доля рідного народу
Гірка скорбота рідної землі
Рік тридцять третій... Винищення роду.
Вмирає нація: дорослі і малі...
Учень
У той рік і гілля, і коріння –
Все трощив буревій навкруги...
І стоїть ще й тепер Україна
Як скорботна німа край могили...
Ведучі
Сьогодні нам не просто зрозуміти, як це так що немає, що їсти.. Адже все у нас зараз є, прилавки магазинів завалені продуктами, купити можна все. Але в тому далекому 1933р. ситуація була не простою. Країна ще не оправилась із розрухою завданою її громадянською війною, селянські ниви родили не рясно, а поставки державі були немалими . В 1929р. почалась в нашому селі колективізація. Іноді заганяли в колгосп не за їхньою волею.
Ведучі
Це було не стихійне лихо, а зумисно підготовлений голодомор. У 1933 році Сталін, говорячи про підсумки першої п'ятирічки, заявив: "Ми безперечно досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас із року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги радянської влади". Після такої заяви мало хто міг наважитись висловити іншу точку зору
Ведучі
Але становище було катастрофічним. Ще в жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення вийти з кризи шляхом конфіскації зерна у хліборобській галузі. За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича. Молотова. Постишева викачали у селян внутрішні фонди - продовольчий, фуражний, насіннєвий.
Ведучі
Представники місцевої влади організували у селах спеціальні бригади, які вимагали від кожного негайно відвезти на станцію мішок зерна, а в результаті непослуху позбавляли волі на 10 років. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селянства.
Ведучі
На той час на селі відмічалось певне розшарування селянства. Виділились люди із середнім достатком в яких були коні, плуги, вози та своє поле, в колгосп такі люди не спішили йти. Та держава примушувала силою йти в колгосп. На селян, особливо тих, хто не був в колгоспі накладали великий податок: молоком, м'ясом, зерном. Хто добровільно не здавав поставку - забирали силою.
Ведучі
Не звільняється пам'ять, відлунює
знову роками.
Я зітхну... Запалю обгорілу свічу
Помічаю: не замки-твердині, не храми -Скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З долини, аж немов з кам'яної гори Надійшли. Придивляюсь:
Вкраїна, двадцять перше століття
І не рік, а криваве клеймо 'Тридцять три"
Ведучі
Голодомор і жорстокі репресії на Україні залишили по собі не тільки мільйони безіменних поховань, а й страшну духовну руїну. І для того, щоб ця руїна загоїлась, нам, сьогоднішньому поколінню, цей далекий 1933 рік повинен бути близьким і відлунюватись у наших серцях великою людською чеснотою, святою пам'яттю. Адже скільки доброго могли б зробити на світі ці люди. Навічно обрубано могутні віти генеалогічного великого дерева нашого народу. А це ж -найстрашніший наслідок наших трагедій: сам факт, що з нами немає мільйонів людей, які мати бути, мали продовжитися в дітях своїх і онуках. В могилу зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні господарі, яким пришивали "куркульський саботаж", відійшли у небуття майстри і винахідники, яких ніколи не бракувало в Україні, серед яких було чимало обдарованих людей, творчої інтелігенції.
Ведучі
Скільки гірких розчарувань, жорстоких життєвих драм спіткало цих людей - кращих з них, здатних оцінити й неправедну тогочасну дійсність і свою роль у ній. Мораль, традиції, талант народу, його пісні віра і його надії - все це було відкинуто новою реальністю як непотріб, анахронізм, пережиток. Страшне попелище лежало там. де ще недавно цвів сад духовного життя українського народу
Учень
Живу минулим. В ньому п'ю утіху. О спогадів цілюще джерело !
Уже давно не знає серце сміху -Якусь межу скорботи перейшло
Ведучі
Сталін та його прибічники намагались через голод нанести смертельний удар по Україні, по українській нації. Злочини, здійснені під час голодомору в Україні, безперечно були злочином проти людства.
І ведуча
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків.
Окрайці виривали з рук малечі
Із торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.
Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
1 досі ще стоять мені в очах...
А кажеш - не було голодомору!
Ведучі
З початку 30-х років репресії у нашій країні набули масового характеру. Масове, стихійне, але все ж, кероване чорною державною машиною лихо, підбирало своїх жертв. Обірвано життя найкращих людей, які несли в могилу найголовніше, що є в нації - гени розуму, здоров'я, досконалості фізичної і духовної, гени милосердя і справедливості, людяності і відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічний живий ланцюг поколінь. Українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано удару, якого він ще не знав.
Ведучі
У процесі знищення "куркульства, як класу" на Україні зникло близько 200 тисяч селянських господарств За підрахунками демографів постраждало близько 1 мільйона осіб. Після 1934 року репресії у найдикіших формах стали, якщо можна так висловитись, звичайним явищем. Розстрілювали десятки тисяч людей, мільйони відправляли в концтабори, де вони гинули від виснажливої праці, голоду, хвороб, під кулями сталінських катів.
Ведучі
Репресії створювали жахливу моральну атмосферу в суспільстві, залякуючи та деморалізуючи людей. Винищення інтелігенції чи не цілком позбавило Україну її величезного інтелектуального потенціалу. Становище інтелігенції в суспільстві сталінського типу, яке склалося у нашій країні на середину 30-х років, було досить непростим. З того часу почала зникати пісня в Україні. З того часу стали зникати чепурні білі хати, вітряки з українського краєвиду...
Сталінська кривава веремія на повну жорстоку потужність поглинала життя людей. Вона позбавила життя чесних людей. Вона позбавила життя понад 500 майстрів пера, 300 кобзарів солов'ї
Учень
Чиї сини і дочки, умираючи, Знесилені від голоду, німі.
Тягнули ручки до своєї матері.
З благанням хлібця. Мертві журавлі.
Учень.
Не прилетять до хати - пустки.
Та сміх дітей не пролуна.
Лиш стара матір, обгорнувшись в хустку.
Сидить одна. Одна! Одна...
Ведучі
Сталінський терор в Україні - ще одна трагічна сторінка в історії нашого багатостраждального народу. За числом жертв цей період набагато перевищує будь-які суспільні катаклізми попередніх часів, а скільки на його рахунку понівечених людських душ - про це вже не дізнається ніхто. Масовий терор 30-х років, який зім'яв інтелігенцію, знищив геніальний культурний генофонд. Знищуючи і отуплюючи "мозок нації", сталінізм завдав непоправних втрат усьому нашому економічному і культурному розвитку.
Ведучі
Світ мав розколотись надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутись - від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями.
Ведучі
То ж пом'янемо сьогодні всіх великомучеників нашої тяжкої історії, згадаймо мільйони українських людей, які загинули мученицькою смертю від голоду, пом'янемо тисячі синів і дочок України, життя яких проковтнула чорна машина репресій.
Учень
Нависла тьма над світлими полями -
Неначе крил дияволових тінь
Хтось чорний ліг, загарбав все руками -
Від обрию й сюди аж до хатин.
Учень
Моя земля зросилася сльозами -
То плакали мільйони йшов загін
Був дивний край. Позначений красою, -
І враз війнуло жахом, пустотою.
Учень
Обдирати селян наче липку.
Мав коня-то вже був з куркулів.
Супротивних - в Сибір, там, крізь шибку
Скільки глянеш - дроти таборів.
В таборах той хто землю леліяв
У буремні відстояв грудьми.
"Вождь великий" всю тундру засіяв
З України моєї кістьми.
Вчитель.
Ми, єдині спадкоємці всього, що було. Тож давайте сьогодні згадаємо подумки всіх односельчан, що пішли від нас у вічність в роки голодомору, вшануємо їх світлу пам'ять хвилиною мовчання.
Традиційно в нашій державі, вшановуючи пам'ять жертв політичних репресій та голодомору 1932-1933 років запалюють свічку пам’яті. Підтримуючи цю традицію ми сьогодні запалюємо лампадки у своїх навчальних кабінетах і домівках.
Немає коментарів:
Дописати коментар